Мій птах,що має два крила ,у небі десь кружляє,
Саме без крил свого життя мій птах не уявляє.
Куди ж без них він, то й нікуди,
Без крил не звикнеш,не злетиш,
Не обіймеш, а лиш впадеш.
Життя він крилам присвятив,бо їх оберігає,
Вони зростають на очах,він їх обожнює,плекає.
Дарує щиро їм любов,щодня їх обіймає.
Для птаха-не простий той шлях зростання,
Бо , не одразу ,впевнено стає він на крило,
З гнучкого перетворює в незламне,
З колючого й струбатого - в пухке.
Як птах, не хочу впасти я в польоті,
Боюсь невпевненості крил,
Зростаючи весь час в турботі,
Не вибивайтесь ви із сил.
Я зичу вдачі моїм крилам,
Не маю меж я своїм мріям,
В давно осяянім польоті
Я бачу образи свої:
Полине птах у вись далеку
На мить забуде про безпеку
На молоді опершись крила,
Піднявшись вгору,що є сили
І оминаючи негоду,
Відчує кайф і насолоду.
Безмежне щастя я відчую,
За свою мрію я зрадію,
Коли побачу вас в польоті.
Розправивши на повну крила
На кораблі, де є вітрила,
Мої сини-мої два дива.
Головне - не бійся! Той, хто боїться, не надійний завжди.
