спалюй усі відстані які ти долала
стирай в попіл усі нічні кошмари
повертайся у місця з яких втікала
залишаючи на узбіччях свої мемуари
будуй нові міжміські переправи
ніжно виводь на зап'ястях вірші
пиши у листах про щоденні справи
тримаючи їх про всяк при собі
мовчи щоразу коли йдуть дощі
кричи щоразу коли скресає крига
заплющуй очі і вдихай тихі пахощі
пергортаючи ще не закінчену книгу
усі трави і води пам'ятають тебе
серцебиття досі фіксує їхні мотиви
нічне небо над тобою горить і веде
до найхолодніших відпливів
до найтепліших припливів
