Біляво мутний погляд проїдає аж до черева
Розширені зіниці до смаку
Наркотики розшарюють етюди мозку
Й артсонні вікна до даху.
Закостенілі, замолочнілі повіки - навік в бруд!
На віки в свою смерть!
А на прилизаних просторах "вікі"
Лиш згадки синтезу невіданих химер сполук
О сома! О амброзія! О спирт!
Твоє завдання - рішення проблеми
Життя безглуздої й бездонної дилеми
Екстазу й відчуття морфеми,
Для голосу,
для слова голосного
й голосної.
Голос....(затакт)
Не світло, ні! В кінці тунелю спинить
звук, його безтіла простота
І руки, вже у ритвинах Морфея
Відломлять хліба для наступного тоста.
