Все навколо зупиняється та завмирає,
Ліс мовчить, стих дужий вітер й річка майже не тече...
Світ умить стає подібним до нічного раю —
Ти змикаєш очі і лягаєш на моє плече...
І лежиш на теплих грудях стомлена й сонлива.
Дихаю не глибоко, щоб не порушити твій сон...
Я прокинусь зранку і відчую біль [десь зліва> —
Це в мені болить твоя відсутність, твій хиткий нейрон.
Промайнула, мов швидка, короткочасна злива...
Ти знов не прийшла і не звучала. То був лиш фантом.
12.04.2015
