Начаклувала... Бач, а ти не вірив,
Що є мольфарське щось в моїм коханні...
І ось стоїш за крок... у поєднанні
Із моїм Львовом. Із моєї мрії...
А я впізнала... за серцевим жаром,
(якби заговорив, то я б зімліла)
коли надія майже вже дотліла,
ця зустріч-мить заполонила чаром...
Непевні кроки... Боже, як ти близько!
Боюсь підвести погляд із-під вій
До хрипоти кричить сердечко: "Мій!!!"
А я мовчу... й втікаю, як дівчисько...
Про: "Чуть-чуть не хватило". Такие люди - бойцы. И у них почти всегда получается. И мы все туть паранормальные. И это здорово.
Потому, что паранормальность среди паранормальных - это нормально. А стиш как всегда цепляющий искренней, чистой эмоцией. Как всё Ваше.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо Вам большое! Всегда рада Вашим комментариям!
О, так це ж стародавній мольфарський прийом: втікати, як дівчисько ну, яка там швидкість у того дівчиська? Парубок при здоров*ї обов*язково наздожене!
"Що-щось" - фонетично не дуже але це хай зануди прискіпуються, всеперемагаючому коханню на це начхати!!!
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00