|
- Всесвітня подорож наших героїв триває, - тримаючи камеру перед собою говорив Тім.
- Кхм-кхм, наша подорож, - виправила Едні, стаючи ззаду Тіма, тим самим закриваючи собою Ейфелеву вежу, - але зараз ми точно як герої відомого пригодницького роману.
Тім закінчив знімати відео та заховавши камеру в рюкзак – відщипнув трохи солодкої вати й почав оглядатись навколо. Сонце просто не давало можливості підійняти очі вгору. Зрадницький вітер ніяк не завітав аж до вечора, і жахлива спека взяла все в свої палкі руки.
- Мадемуазель, - перериваючи естетичну насолоду Едні озвався парубок з дивним капелюхом на голові, - салют!
- Хелло, - злякалась дівчина, краєм ока швидко позираючи на Тіма.
Доки молодик щось зосереджено говорив на французькій – наші герої зі сміхом переглядались, не розуміючи ні слова з почутого. Хлопець усвідомив, що марно старається, та посміхнувшись, миттєво сфотографував цих двох на свій фотоапарат. Повісив його собі на шию та попрощавшись – пішов, сяючи усмішкою.
- На секунду я була певна, що нас заберуть в рабство, - засміялась Едні, оглядаючись на дивака, що віддалявся від них.
- Так, саме НАС, - хмикнув Тім, на що Едні вигнула брову та голосно видихнувши, потягнула його до Лувру.
- Знаєш, що я хочу сказати? – одне те ж саме питання при кожній подорожі.
- Чи вірю я, що ми тут? – перепитав Тім, вражено оглядаючись на те, що оточувало їх з усіх сторін.
- Так. Чи віриш ти, що ми тут?
- Здається, скоро почну…, - задумано відповів парубок, зосередивши погляд на картині, та уявляючи, при яких обставинах художник писав її. Усвідомлення того, що цим шедеврам набагато більше років ніж тобі змушувало мозок зробити паузу.
А тепер уявіть теплий літній вечір в Парижі. Нехай це буде така ж сама романтична атмосфера, яку ми бачимо в кінокартинах і яка, безперечно, потребує того, щоб ти вдихнув на повні легені й відчув це так, як відчуває сам Париж.
Наче інопланетний вакуум, - однаковий для всіх та індивідуальних для кожного, – Париж не дозволить забути момент, коли твоя душа наповнилась солодким ароматом Життя. Танці в такт мелодії серця істинно магічні, і в цей момент ми вічні, і в цей момент – ми справжні.
У тебе немає душі.
Ти є душа.
У тебе є тіло.
Тім та Едні прямували вузенькими вуличками в місце, що живе вночі. Стукіт босоніжок відлунював десь далеко, де не було чутно музики. Маленька квартирка, що стала їм домом на найближчі сім днів, зберігала в собі хаос. На видному місці висіли завчасно приготовані костюми, що чекали свого часу.
Один з барів кожного місяця влаштовував тематичні вечірки. Яким же було здивування Тіма, коли він прочитав на сайті, що два місяці тому там відбулась вечірка, присвячена українській тематиці.
Що може бути краще, ніж коли блукаючи Парижем, на вечір ти переносишся в минуле, а саме – Чикаго, 20-ті роки?
Темні брюки з пряжками, світла сорочка та капелюх, що приховує неслухняне волосся. Едні, натомість, була в білій сукні з шовку, що відразу створює жіночний силует, повністю оминаючи акцент на талії.
- Завжди мріяла приміряти на собі образ дами минулого століття, - стріляючи очима бубоніла білявка. – До речі, я щось маю для тебе.
- А це вже цікаво, - миттєво озвався Тім, віддаючи Едні жіночу люльку для «повноти образу».
Едні блиснула очима та відкрила сумочку, дістаючи флягу.
- О-о, я тебе зрозумів! Ми будемо розігрувати комедію? Плече до плеча – ми посеред бару, і всі дивляться лиш на нас, адже ми нагадуємо подорожуючих в часі, що прилетіли поглянути, як в ХХІ столітті люди уявляють Чикаго 20-тих років.
Едні засміялась та крутнувшись на підборах, дістала з шухляди дві пляшки: одна з соком, а інша – з алкоголем.
- Що вибереш?
- А чай можна?
- Сумніваюсь, - театрально нахмурилась дівчина. – Роби вибір і виходимо через шість хвилин.
*
Невелике приміщення, а скільки народу. Скрізь галас та сміх. Біля крихітної сцени, на якій співала жінка під звуки старих інструментів танцювали пари, забувши про свої коктейлі.
Біля барної стійки стояли чоловіки, частині яких вже за сорок, та розмовляли між собою, динамічно жестикулюючи. Через сухий закон напої в чайних сервізах. Новачки забов'язані були сфотографуватись біля портретної стіни як знак того, що колись вони знову сюди повернуться.
Доки привітні незнайомці тягнули новачків за собою, знайомлячи усіх і вся, Едні та Тім домовились, що саме тут повинні здійснитись їх найменші примхи. Тому відмова від танцю чи ще одного коктейлю була недопустимою.
Дами шепотілись в одному з кутків приміщення, обговорюючи моду та поезію, а самі розкуті й без комплексів - чоловіків. Тим часом мужчини збирались зіграти в карти. Тім показово підморгнув Едні, та діставши флягу відпив з неї, доки чоловік поряд не поплескав його по плечах та потягнув до грального столу.
Танці. Багато танців. Години стрімко йшли та ніхто навіть не думав про те, щоб збиратись по домівках.
- Я наче в гостях у Гетсбі! – радісно гукнула Едні, танцюючи доки є сили.
Наближалась третя година ночі. Після феєричного танцю цілого гурту дівчат більшість народу сіли за столи, як раптово почулись звуки ввімкненої сирени. В бар увірвався чоловік, голосно попереджаючи про поліцію, що виявила в кафе за рогом контрабандистський товар, і тепер направляється й сюди теж.
Сирени ставало чутно все голосніше і натовп кинувся тікати через запасний вихід та підвал, ховаючись у провулочках та будинках. Жінка, що співала на сцені, ледь не зламала ногу зачепившись за власну сукню, якби її не спіймав офіціант.
Тім схопив Едні за руку та разом вони побігли сходами нагору сусіднього будинку, постійно зазираючи у вікно. За ними по сходах повільно сунулась молода дівчина, посміхаючись від вуха до вуха. Несподівано вона захихотіла так голосно, що цей звук відлунював у всьому під'їзді.
Хвилиною пізніше Тім та Едні тримались за поручні, щоб не впасти від сміху на холодну підлогу.
- Цього на сайті не вказали! – задихався Тім, стараючись говорити ображеним тоном. – Ефектне закінчення, нічого не скажеш.
- Щомісяця вистава для кожної вечірки, це ж геніально! Уявляю, якби ми залишились і вони б знайшли у тебе флягу…
- І я такий: «ох, ні-ні-ні, там сік..»
- Чи не сік?
- Чоловік, що позичив в мене флягу теж так думав, - хихикнув Тім.
*
Нічну атмосферу змінив сонячний ранок, що сповіщав про ще один насичений пригодами день.
- Один день – найвідоміші туристичні місця, інший – відомі лиш місцевим. І так цілий тиждень.
- Згода!
«Якщо ти мрієш про щось один – це всього лиш мрія;
Якщо ви мрієте про це удвох – це реальність».
ID:
584989
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.06.2015 17:18:06
© дата внесення змiн: 02.06.2015 22:45:45
автор: Lily Grant
Вкажіть причину вашої скарги
|
