|
Тебе єдине, з поміж тисячі світів,
Я серцем відчуваю крізь тривоги,
В тобі і радість, й материнський спів,
І лиш до тебе йдуть мої дороги...
Історія села
Коли виникло село Григорівщина достовірно не відомо, перші згадки про його існування зустрічається починаючи з XVIII століття. Щодо походження назви села існує декілька версій, але жодна з них не є остаточною. Найбільшвідомою і найбільш прийнятною серед григорівців є версія, про те що село було названо на честь його власника Григорія, сина дворянина Чарниша.
Село знаходиться по дві сторони невеликого струмка, Григорівської річки, яка бере початок у долині сусіднього села Цьови та протікаючи через усю Григорівщину наповнює три ставки (один у центрі села – найстаріший, за селом – Генеральський ставок, та наймолодший, невеликий ставок у районі Новоселівки) за селом струмок протікає прилеглою до Григорівщини долиною, згодом губиться у Чернишівському лісі та впадає у р.Говтва.
Цікаво! Тереторія сучасного села багата археологічними знахідки, серед яких - кам'яний тупорець древніх культур, знайдений на околеці села під час сільськогосподарських робіт. Череп'яна миска Черняхівської культури, з характерним видавленим малюнком по краях та своєрідним темним кольром. Ознайомитися із цими знахідками сьогодні можна в Шишацькому краєзнавчому музеї, куди вони були передані. Не оминули даний край і події часів козацтва, німими свідками тих подій є козацькі кургани на полі за селом.
Перші поселення села були на лівому боці струмка, сьогодні дану частину села називають «вигін» або «хутір». Поселення на правому боці з'явилися значно пізніше, приблизно у кінці ХІХ століття, частина села відома як «Той-бік». В цей період Григорівщина розбудовується і на лівому боці, виникає нова вулиця, яка тягнеться від «хутора» в сторону Шишаків, а ж до сусіднього села Цьови. Новостворену вулицю односельці називають - «Новоселівкою». Таким чином, два села наче об'єнались, але при цьому не втратили своєї самостійності, і навіть підпорядковуються різним сільським радам.
Літом 1923 року жителі села створюють колективне господарство ім. Будьоного. Ті хто не приєднався до даного господарства у 1930 році були реприсовані. Як самостійна одиниця господарство ім. Будьоного проіснувало не довго, під тиском влади господарство об'єднали з господарством «8 Березня» сусіднього села Чернишівка.
Не оминули село і події Другої світової війни, 15-17 вересня 1943 р. – Григорівщина палалає у вогні, в результаті, вона майже вся зруйномана, вціліли лише дві хатини під черепицею, в інших дворах тільки поодинокі дерева садів нагадували про колись новозбудовані вулиці.
Після війни Григорівщина розбудовується, в неї наче відкривається «друге дихання», так з кінці 50-х років-початку 60-х років село почало освітлюється за допомогою електоенергії, невдовзі – в кожній хаті з'являється провідне радіо. В центрі села, «на вигоні», збудували новий магазин, в якому можна було придбати як продукти харчування так і різні побутові речі. На місці старого «клуба-землянки» збудовано новий Будинок культури на 300 місць, який майже кожного вечора запрошував григорівців та гостів з інших сіл, на перегляд кінофільмів; концертів та цікавих вистав у святкові дні. Так під керівництвом завклуба Кармазина М. П., у стінах цього будинку культури поставлено не одну десятку відомих вистав: «Сватання на гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Ревізор» М. Гоголя, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, «За двома зайцями» М. Старицького тощо. А найулюбленішими виставами радували григорівці і глядачів сусідніх населених пунктів, зокрема таких як смт.Шишаки, с. Мала Бузова тощо.
З протилежної сторони будинку культури був обладнаний дитячий садок. Куди приймали дітей віком від 2-3 місяців – менша група (так звані «ясла») та старша група. У школу діти ходили у сусіднє село Чернишівка.
У господарської частини села була конюшня, гусятник та млин. Конюшня та гусятник знаходилися за селом над Генеральським ставком, конюшня по ліву його сторону, гусятник – по праву. На той час майже у кожному селі був свій млин, не винятком була і Григорівщина, він знаходився на полі за селом зі сторони с. Чернишівка. Користувалися ним не лише григорівці, а й жителі інших сил, зокрема Чернишівки.
У 70-х роках будинок культури був зруйнований, а з ним і дитячий садок. Така ж участь чекала і конюшню, гусятник. Місце, де знаходився будинок культури та конюшня розорали і перетворили на поле. Перестав функціонувати і млин. Незважаючи на те, в селі залишився лише магазин чисельність населення була ще досить високою.
Позитивні зміни для Григорівщини приніс 1980 рік, до села провели газове опалення. У 1988-89 р.р. – у селі зробили нову дорогу.
У середині 90-х років було закрито і новозбудований магазин.
На початку ХХІ століття кількість населення в селі зменшилась майже у три рази. Проте не зважаючи на невелику густоту жителів Григорівщина продовжує існувати. Село рятує те, що воно знаходиться неподалік від районого центру – смт. Шишаки, де й навчаються діти, працюють григорівці, там же лікарня, дитсадок, магазини.
Незважаючи на всі труднощі Григорівщина залишається неповторним мальовничим селом, природа якого захоплює, доброта людських сердець приємно дивує, а атмосфера українських традицій закарбовується у серце назавжди.
Природа
Рослини. Серед типового різнотрав'я Полтавщини у с. Григорівщина та на його околицях, можна знайти Червонокнижні види, зокрема такі, як Шафран сітчастий, Горицвіт весняний, Сон чорніючий, Тюльпан дібровний тощо. Зустрічаються і регіонально рідкісні – Анемона лучна, Конвалія звичайна, Проліска і т.д.
Тварини. Типові види для цього регіону, червонокнижними серед яких є: жук олень, джміль тесляр, переливниця, павичеве око. А ще не так давно на околоцях села можна було зустріти козуль, численних зайців, черепаху болотну, лисиць, диких свиней і навіть лося, але на сьогодні це вже стало дивиною.
Цікавий факт! За свідченнями жителів села у середині ХХ століття мілководдя Григорівської річечки кишіло невеликими рибками, до 8-10 см. в довжину, яку завдяки великій чисельності і малим розмірам григорівці ловили підхваткою. Але уже в кінці ХХ століття зустріти цей вид стало майже не можливо, а потім він і зовсім зник із Григорівського струмка. Що це був за вид на сьогодні встановити важко, але аналізуючи дані очевидців можна припустити, що це був представник родини В'юнові, так як риба мала невеликі так звані вусики. Чому цей вид так швидко зник з екосистеми можна лише здогадуватися – посилився антропогенний тиск – масовий вилов, підвищена чутливість виду до різних хімічних забрудненість води, поява природнього ворога тощо.
Загалом природа Григорівщини є типовим представником Полтавської флори та фауни, з прекрасними краєвидами, які надихають на творчість та манять до себе любителів зеленого туризму.
ID:
590657
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.06.2015 20:35:03
© дата внесення змiн: 29.06.2015 20:35:03
автор: Світлана Віхола
Вкажіть причину вашої скарги
|
