Заберіть цього клона назад на фабрику.
Шаблонність його свідомості мене вбива.
Я кохав необтесаний оригінал,
Що розважав мене осінніми днями.
Штучна посмішка, вишукані манери.
Ідеально білі зуби і любов до немовлят.
Де ж справжній він, що насміхався
З усіх цих соціофілів, суспільствоманів?
Хто посмів зняти з нього мірки,
Оцифрувати його тіло й душу?
Яка погань наважилася його підмінити
На клона, що тепер має дружину,
Виховує доньку і приймає щоп’ятниці друзів,
Правильних, чемних, пластмасових,
Не таких, як я.
Заберіть цього клона назад на фабрику.
Або замініть і мене на зручний реплікант.