Я би була твоєю пристрастю, легкою прокрастинацією
Трощила б кістки піддослідних проникливих страхів покращення.
Промені стріхи прощених, не припадуть до серця
Бо гордість стиха не випрошена, а випотрошена з моїх пращурів.
Від тебе нікуди дітись,
З тобою ніде податися.
Лиш тільки спілкуватись з тобою вві сні,
Семафором перекликаючись.
Просто прости не прощаючись.
Не вийде -- впаде в душу брилою
Бридка кегля прикрощів, і страйком зааплодує.
Тоді не злетіти ще довго.