Не бачити, не чути, не торкатись
та, світитись, як трьохкольоровий світлофор,
в цих очах обовязково спотикатись,
та, з собою грати в терор.
Не перебирати в руках її осінь,
які, наспівують свої мелодії,
сьогодні, не жовтень - заплетені коси,
і ми, на жаль, не злодії.
Не вкрадемо у осені листя,
її часи не приємні шматки
твої коси вже розплелися,
поміж пальців бігають моєї руки.
Веди мене, де тонуть коси,
поміж кутиків твоїх губ,
веди мене, де пізня осінь
де, я ще поки - однолюб.
Гарна робота 
