Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валерий Козлов (Vidok): Я застываю - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валерий Козлов (Vidok) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Премного благодарен! ![]() Людмила Світаєва, 13.07.2015 - 19:41
Я застываю горечью прошлого,Лавою,бывшей когда-то огненной... Тихой слезой,улетевшей порошею, Или клинком, в сердце яростью вогнанным. Валерий Козлов (Vidok) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я застываю мимозою брошенной,Глазами родными - глазами забытыми, Мёрзлым бесчувствьем своим запорошенный, Вместе с надеждами, мною убитыми. Лина Лу, 13.07.2015 - 19:07
Зачем же рвать,ведь испокон веков,Иссушит ветер лед и - в облака... Дождем соленым падает пока, Ты застываешь среди ледников... ![]() ![]() ![]() Валерий Козлов (Vidok) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Может быть, может быть... ![]() Когда рвёт ветер, чувствуешь дыханье, Прикосновенье на охлынувшей руке, Как никому не ведомая тайна, Как поцелуй на мёрзнущей щеке... Натаsha, 13.07.2015 - 18:15
Нужен тот кто согреет ![]() Валерий Козлов (Vidok) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Валерий Козлов (Vidok) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо! ![]() |
|
![]()
|