Коли лежить вже бездиханне тіло
І вже від нього від'єдналася душа,
То будь ти чесний врешті решт з собою,
Чому так важко, чом так гірко і втішать,
Нема чого так плакать і ридати,
Нема чого так міцно завивать,
Чому раніше не ходити, не втішати,
А зараз досить я не хочу цього знать.
Коли душа на нас так споглядає,
Коли любов затоптана в багно,
Коли родина ділить те чого не має,
Вмирає чесність, а душі вже все одно.
Я знаю, бути чесним значно важче
Чим просто будь блюзніром по житті,
Ти рано встань, та помолися натще
І може це поможе в майбутті.
Ти думаєш, що все в житті минає,
Ти думаєш душі вже все одно?
Та ти лиш одного таки не знаєш,
Та мабуть знати таки цього не дано.
Що все в житті вертається до тебе.
Любов у тричі, а ненависть раз таки у п'ять.
Не нарікай тоді уже й не треба
Усе що ти зробив тре пам'ятать...
