Наркотиком був, так наркотиком і залишився.
Лиш гіркіший щоразу та і кайф я тепер не ловлю.
Дозами ейфорії щоночі раніше снився,
Ну а зараз торкАєш лише єдину струну.
Та й вона вже надірвана, хоча, можна сказать,не болюча.
Просто спогад, що не зможе по вік відбреніть.
Але часом буває, що пам’ять стає колюча
І в душі щось завмре на маленьку схвильовану мить.
Та до цього звикаєш і здається, що так воно й треба
(Просто плата за рими, що складаються тихо вночі).
Має кожен поет своє власне єдине небо
І єдину людину - наркотик без кайфу в душі.
