Я зараз дивлюсь у вікно
І думаю як ти далеко,
На можу зрозуміти одного:
Чому життя так зробило,
Бездумно так нас розкинуло
Забрало у нас зустрічі,
Забрало у нас усмішку,
Зробило усе для того
Щоб не побачили ми одне одного,
Щоб не могли ніколи сказати:
Як ніжно довелось нам кохати,
Як добре було відчувати
Як солодко було страждати,
Що дальше?
Ти там, так далеко…
І час мов на місці застив
На вулиці вже спала спека
Вже холод осінній всю землю покрив,
Як важко!!!
І усмішка спала з лиця
І сум полонив моє серце
І цьому не буде кінця
Тому що ти від мене далеко…