Стояв хлопчина на небесному порозі,
на землю вниз дивився з висоти:
ніби у мить оцю повірити не може,
що шлях земний закінчив він.
Ось тільки бій і знову вибух:
“Відходьте, прикриваю!” - і удар,
і уже у вічності він на порозі
стоїть і дивиться на світ, і нас.
Відкрилось угорі небесне світло,
безмовний голос кличе з висоти,
а він стоїть, ніби не вийшов з бою,
не вийшли із бою брати.
А унизу ще бій важкий триває,
та побратимам не потрібно в путь,
і він летить вже вверх та хоче
закрить собою тих, хто унизу.
“Пора!” – вже кличе його янгол,
пора іти в більш досконалий світ
і серед воїнства небесного у нього
вже місце є, туди його політ.
Янголи воїна там зустрічають
у тому кращому вже із світів,
його - героя пам’ятають,
бо на землі для нас служив.
І захищав усіх від лиха,
від лиха і великої біди,
зумів він тільки небо зустрічати,
дивитися, хто залишився на землі.
А нам прожити на землі потрібно
за себе і за нього, повсякчас
про нього і про інших пам'ятати,
і замість них земний світ захищать.
Картина із інтернету.
08.2015.
