Жартувати під яблунею лісової...
Жартувати під яблунею лісової,
і розмовляти з дівчиною молодою,
ах, я з файної й гарної небою,
я ніколи не забуваю від стрункої,
та й вже не забуду від любові,
і клянуся що ніхто її крові,
не наділає ні не буде чим злляти,
а цілуватиму з бажанням,
і грати з неї прядки і обнімати,
коли захоплю з коханням,
і знову під вічний тий вечір,
коли не мозна казати слова,
коли нема тут якесь речі,
коли приходить загадкова,
річ що ми завтра разом знову,
підемо на яблуню лісову.
