Вона приходила до нього уві сні
І ночі поволі замінили їм дні.
Він молився, щоб вона прийшла
І слідом за собою його повела.
Вона приходила до нього щоночі.
Йому подобалися її голубі очі,
Які часто зникали у темноті,
А він залишався на самоті.
Вона приходила до нього і мовчала ,
Що сказати йому вона не знала
Була для нього дивним божеством,
Він для неї – особистим рабом.
Вона була для нього, ніби русалка;
У волоссі завжди заплетена фіалка.
Вона була далека й водночас близька,
А пісня її – дуже ніжна і дзвінка.
Він намагався шукати її у житті,
Щоб продовжити щасливі миті,
Але вранці образ її ішов з голови
І він продовжував свої молитви.
Він хотів, щоб сон його ожив,
Щоб разом з нею щасливо жив,
Йому хотілося, щоб вона прийшла
І пісню свою йому заспівала.
У нього лишалася одна мрія,
Далека й нездійсненна надія,
Що він колися її знайде
І сон нарешті оживе.
