Мій клен. Люблю я клена листя. Воно просторе. Я під ним ховаюсь. Він тихо шепче щось приємне часом. І часом я в його гіллі гойдаюсь. Він любий. Я йому про це сказала. Клен зрозумів і теж мені признався. Я вітром стала, ніжилась у кроні. А він весь час лиш мною милувався. Та ненавмисно я листок зірвала І полетіла десь за ним, щоб упіймати. Та клен сказав, що я лечу до когось Й не захотів мене назад прийняти. Мій клен. Не ображай даремно вітру. Люблю я листям милуватись й шурхотіти. Від тебе я ніколи не втікаю. Тільки тобі я буду ніжно шепотіти. © Жанна Білавич, 12.01.2006
ID: 617102 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 30.10.2015 08:14:30 © дата внесення змiн: 30.10.2015 08:14:30 автор: Жанна Білавич
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie