Присвячую всім, хто боїться довіряти і відкриватись людям, а також всім, хто вважає, що прояв почуттів - прояв слабкості. Ніхто не житиме вічно і можливо саме сьогодні - остання можливість сказати близьким як сильно ви їх любите. Можливо сьогодні - остання можливість випити з незнайомцем пляшку коньяку в парку на лавочці; остання можливість цілий день гуляти чужим містом і розмовляти про все на світі з людьми, яких бачиш вперше; остання можливість розправити крила і кинутись в обійми долі, щоб побачити куди вона тебе занесе. Жити можна по-різному і тільки тобі обирати як. Можеш тліти, змішуючись з сірою масою самотніх депресивних людей, в яких кожен попередній день нічим не відрізняється від наступного. А можеш ПАЛАТИ щодня, немов востаннє, бо так і згоріти кінець-кінцем не шкода.
Краще я буду бурхливим морем, а не спокійним небом, бо як не крути, а воно завжди яскравіше. Я обираю палати.
Море завжди на тон синіше від неба.
Хто в кому втоне - просто питання часу.
Бути залежним від світу до болю ганебно,
Я от хотіла б залежати тільки від себе
Й трішки від тебе, бо йти нам до вічності разом.
Люди завжди за крок від життя до смерті.
Сьогодні сидиш, п'єш добірний китайський чай,
А завтра спускають у яму мотузки обдерті,
І більше ніхто не напише ім'я на конверті,
Бо дядько з косою прийшов і зібрав урожай.
Осінь завжди за мить від зимових морозів.
А що відчувають за крок до загибелі квіти?
Поки ми квітнемо, ми зрозуміти не в змозі.
Страшно впустити у дім того, хто на порозі;
В серце - тим паче. Забули як треба любити...
Люди не знають упину за крок до екстазу.
Душу відкрити комусь - нездійсненна потреба.
Наївність - довіритись людям із першого разу.
Хто кому друг - питання, поставлене часу.
Хоч море завжди на тон синіше від неба...
03.12.2015 р.
до перших ( двох ) рядків: ідею ( в контексті вірша ) реконструювати неважко, а от її (ідеї ) втілення в антиноміїї кольорів моря та неба є вразливим і нежиттєздатним. коли море синє, то синє тому, що переймає колір неба; коли воно зелене – а от тоді хто кого поглинув би?
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В нас просто трохи різне уявлення про колір моря
Та й загалом в кінцевому результаті колір має не таке велике значення.
Мені до вподоби Ваші роздуми. Ви чесно кажете про те в чому багато хто не може зізнатися. Всі ми наче б то відверті, а на справді більша половина навіть сама з собою не може найти спільну мову. Гарно
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
