не так щоб аж
не так щоб вже зовсім
невідворотно
та майбутня зима
це як чортів муляж
контури її нечіткі
та чорні
цукерки щастя її
гранітний грильяж
об який поламаєш
власні зуби
і будеш на всі
сімдесят два
у свої 27
але й далі слухатимеш
хороший спейс-рок
та гранж
далі будеш ненавидіти
як і раніше
цю осінь
із якої все почалося
так само як вже завтра
з цієї осені
почнеться зима
дратує ж зовсім не
бажання жити
дратує те
що цієї охоти
нема
цьогоріч
десь посередині літа
моє новорічне бажання
повісилось
на території
рівненського гідропарку
під розлогим крислатим
деревом
гілки якого
дім для вороння
місяць до нового року
боюсь загадувати
нове бажання
лишати запис про нього
у сторінках книги
ще ніколи не було
так лячно
за його життя
30 листопада 2015 [01:11>
