03.12.2015* 19:00
НЯ.3. ГУСАК
Дивно, але зараз вже не можу сказати в якому році це було. Здається, що це був 2011 рік. Літо. Вже традиційне жарке літо. Опис цієї історії є десь в моєму архіві, але шукати його - нема бажання, бо треба день витратити на перегляд моїх записів. І це при тому, що я все систематизую!
Традиційно ми із синами були на Дачі. Не пам'ятаю чому, але мені конче було потрібним з'їздити до Києва. Їхати не хотілося. З ранку небо було ясне, жодної хмаринки, і так вже декілька днів, то жара, здавалося, аж дзвеніла. Та діватися не було куди, то я і поплентався на зупинку маршруток.
Було біля 14:00.
Коли йшов до автобусів, то на центральній вулиці не побачив жодної людини - всі поховалися від жари. На зупинці теж нікого. До того ж на прохідній мені сказали, що двох автобусів не було, то не відомо коли прийде наступний.
На зупинці я був один.
Ховався у тінь навісу зупинки, виходив з під нього і все виглядав коли ж з'явиться автобус на Київ із Димера чи з Гаврилівки. Шосе було пусте. Навіть легкові автомашини не проносилися повз мене, враження було таке, що жара всіх примусила поховатися.
Я дивився бездумно на шосе, на лісок праворуч, ліниво пригадував, що колись ми і в цьому ліску збирали гриби. А тепер їх нема там. Навіть мухоморів. Цивілізація. Дивився на поле ліворуч і пригадував як бачив тут мишкування місцевих собак. Явно був розплавлений жарою, то і думки відповідні.
Раптом побачив над шосе незначно вище висоти дерев лісочка круглу хмарку. Здивовано продивився все небо - жодної хмари. А ця висить нагло та нерухомо! Мов НЛО якесь. Я ліниво подумав: "Ну, якщо ти НЛО, то покажи мені це".
І на моїх очах хмарка почала трансформуватися. Вона почала одним краєм, у напрямку до ліска, витягуватися і я із здивуванням побачив, що хмарка перетворилася у гуся. Звичайна хмарка, біла, із звичними блакитними тінями знизу, набула вигляду гуся. А потім у цієї псевдо птахи шия почала витягуватися, стало довгою, більшою по пропорціям до тіла ніж у лебедя, і завмерла.
Я приголомшено дивився на це і від розгубленості нахабно подумав: "І це все?"
Тоді цей псевдо птах почав зафарбовуватися - від хвоста у напрямку до голови поповз помаранчевий колір з рожевими сполохами. Він набирав все більшу і більшу силу і нарешті все тіло стало яскраво помаранчевим. А потім поступово все тіло почало танути. Вона бліднуло все сильніше і сильніше, не втрачаючи форму. От вже ледве-ледве бачу фігуру.
Все. Чисте небо.
І тут Голос сказав мені: "Ну як, сподобалося?"
Я здивувався: "Хто це? Ми?"
"Поговоримо?"
Раптом я зрозумів, що навпроти мене стоїть автобус з відкритими дверима, навпіл порожній. Вскочив в нього. Показав водію посвідчення учасника війни, сів на сидіння і про щось всю дорогу розмовляв з Кимсь, хто так і не визначився. Розмова була на загальні теми, нічого нового, це все я вже багато разів чув від інших Візаві. А от перетворення "гусака" мене дійсно вразило.
