Катарсис, як очищення душі від мінору, завжди емоційно піднімає нас вгору...
На крилах вітру летимо до сонце-світла, щоб знову, ніби сонях, душа розквітла...
Чудовий ранок почала із чарів, які ховалися в бурштиновім бокалі...
Борці за правду дійсно часто - не герої, а ізгої, бо правда очі коле…
Але ми мусимо зорати власне поле, і істину, як золоте зерно, посіяти у ґрунт родючий, зібрати колосальний урожай, і випити в кінці життя останній келих, а потім - сповідь, каяття, і зі спокійною душею у небо янголом злетіти в обійми небуття…
Стосовно істини в вині – не знаю, але давно вже помічаю багато спільного у пристрасті з вином - п'яніємо, хмеліємо, а потім, коли замучить нас тяжке похмілля, його лікуємо ми знов і знов палкою пристрастю й міцним вином…
Звільнити душу від мінору можна тільки через сповідь, або через розмову. Ці думки і є моя маленька сповідь...
