Я дивний сон побачила вночі:
В квітках всміхалися діброви,
Де на калині в тьохку солов'ї
Вели свої дзвінкі розмови.
Співали так, що світло із душі
Лилось небесним зорепадом,
Тумани місця не знаходили в імлі,
Вітало сонце день свій радо.
А я ступала в пшениці, у роси,
В скошені покоси- пахучі трави,
Вдихала вже розбуджені заграви,
Мені всміхались волошки,
Розкішні маки залюбки
Вплітались у вінок, у диво-коси
Й на зорі, вмивали хмелем
Мов дитя, що десь зціловане
Рідненьким лелем.
О Господи! Та це моє життя,
Змальоване в одну картину,
Нема йому й не буде забуття,
У снах своїх по ньому лину.
