Без віри і натхнення, стою на схилі дум.
Без відома, куди заведе тепер моя дорога.
Без слів, бо ті лиш добавляють оливу в сум
Надіюсь, що мине будь-яка тривога.
Та не завжди усе іде, як хочем того ми.
Ніщо не вічне, ніщо не взмозі відтворитись,
І в пам'яті лише слова, що "щиро" мовляв ти,
Спроможні за мить коротку розтворитись.
Я йду на дно, а хочу лише здійматись ввись,
Відчути знову смак вільного польоту,
Радіти сонцю, кожному новому дню,
Назавжди заповнити душевну пустоту.