Яке жахливе відчуття, коли плюють у душу..
Чому постійно знов і знов це відчувати мушу?
Коли навчить мене життя у людях розбиратись?
Чи зможу взагалі колись хоч досвіду набратись?
Новий етап - новий удар. Спиніться, вас благаю.
На скільки вистачить ще сил, повірте, вже не знаю.
Не хочу більше взагалі комусь я довіряти.
Не вмію ж правильно людей для дружби обирати.
А поки буду вчитися (бо вірю, що все ж зможу),
Я слухаю, як кіт мурчить, і спокій тут знахожу.
