Як бути з тим, що ніч не назавжди?
Як бути з вітром, що ламає крила?
А ще із словом, впавшим не туди?
І кораблем, приплившим без вітрила?
Як жити з серцем, чорним від туги?
Як жити далі з сірими дощами?
Як не пропасти в безвісті ріки?
Як не забутись в небі над світами?
Питань багато - відповідь одна.
Жалій мене, бо я не знаю правди,
Не має часу, тільки тишина,
І серце стук свій в пульсі розчиняє...
Дякую)
