А ти прощався, як останній раз,
Дав настанову «Татка дочекати!»
На пам'ять фото взяв про нас
Й поїхав Батьківщину захищати.
Йшли місяці, години та хвилини
І я чекала з сином в животі
Ти подзвонив, сказав гарну новину,
Сказав «Приїду я, зготуй чогось мені!»
Ми радісно подію святкували,
Із мамою напекли пирогів,
Великий стіл гостини зготували
Усе, що любиш, гарно щоб поїв…
Ніхто не знав, що ти і не скуштуєш,
Що не з'їси й одного пирога,
Що обстріляли і уже не чуєш,
Що куля ворога убити вже змогла..!
Я народила сина, та ти знаєш
І думаю, що бачиш «звідтіля»…
Ти є повсюди й нас оберігаєш
І син гордитиметься татком, як і я..!
Сьогодні тут я, на могилі,
Всі дивляться…з коляскою іду…
Чому ці погляди такі «немилі»,
Коли до батька сина я веду?
Присвячується Героям війни.
18.02.2016 р.
Тільки що дзвонив мій в минулому підлеглий - повернувся звідти, хоча і на костилях, а тут його чекала дружина із сином....
bojkiv4anka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно чути,що наші воїни повертаються звідти живими!Передайте Йому нашу подяку за те,що захищає нашу Ботьківщину!Міцного Йому здоров*я!І Вам також окреме Спасибі!
Дякую, Бойківчаночко, за такий чудовий вірш. Таке життя: одні до батьків ведуть своїх синів, а інші йдуть до могил своїх синів...Гірко і боляче...
bojkiv4anka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так,душа болить за людей,які віддали своє життя за нашу Державу....за матерів та дітей,які втратили своїх синів,своїх батьків та чоловіків...Слава Україні!
Тільки що дзвонив мій в минулому підлеглий - повернувся звідти, хоча і на костилях, а тут його чекала дружина із сином.... 
