Ти збреши мені, що… ти збреши, як уперше,
що життя – випадковий безголовий вершник.
і стихатимуть лункі цокотіння срібних копит,
ти плюєшся кров’ю, ти убив або ти убитий…
Це квиток у один кінець, це поїздка без гальм,
і один лише крок може стати фатальним.
обирай, щоб не забувати, забувати…
на дорозі ти третій, восьмий, десятий…
Та не перший, першим - ніж у груди без правил.
їм би тільки хліба й видовищ, а далі…
буде, так що душу розірвеш на шмат заліза,
ти повинен бути добрим й поганим, але різним…
Щоб вони не вбачали в тобі загрозу.
(в нас сьогодні прохолодні весняні грози).
просто збреши мені, що у нас розквітає небо
синє-синє, не багряне, кидай монету…
Це гра, просто чийсь запланований жарт,
це не фініш, це найперший твій старт.
у зіницях – сп’яніла весна відбиває сполохані тіні…
вдихай її і загоюй душу… ти вільний…
