Певніше промайнути непоміченим
Із кармою провини на обличчі
І легше бути вповну знищеним
Чим святкувати перемогу в попелищі
Розбитого стосунку до життя
Яке колись із бруду стартувало
І показало що буває так
Що світу навкруги замало.
І мало слів думок і мрій
І прагнення не до рятунку
А лиш тамунку почуттів
І смаку гіркоти в тамунку
Від губ і дотиків твоїх
Безмежжя у душі а не сп\'яніння
Але хіба буває так
Коли ласкає лише сонячне проміння
