Ніч барвами покрита,
в діамантовій короні серед всіх,
шовкова картина покриває небозвід.
Сапфірами все небо оповите,
рубінами, вулкани всі налиті,
і ось уже, як зорепад агатів,
як смарагдові, прекрасні шати,
починається бал танцю лиш для двох.
І зоряний вальс лунає звідусіль,
аметистовий чарівний відблиск у багатобої
з лазуровим, топазовим та бірюзовим,
малює шлейф незбагненної любові,
що розкривається в душі.
Танцюють пари на безкрайньому просторі,
і межі немає, мелодії межі,
кожну мить, що танець вічності цей творить,
в золотосяйнім образі життя, завжди неси,
як візерунок, як картину істини, у серці збережи...