Ти завжди будеш моїм болем і найдорожчою згадкою водночас,
Будеш моїми гальмами, щоб вберегти від помилок,
І я зараз достоту сповнена горем,
Щоб уникати власної божевільності думок.
Ти завжди будеш по-особливому особливим,
Вічно дорогим і безмежно коханим,
Мої сльози котяться по щоках зливою,
Настільки сильно я не хочу тебе втрачати.
Моє кохання злить мене і зводить з розуму,
Чому не в змозі просто забути?
За це кохання мені потрохи стає соромно,
Чому ж воно не може просто минути?
Ми наче комети, що летять в різних напрямках,
І в коханні цьому немає жодного сенсу!
Як це я вмудрилася в тенета ці потрапити?
А ти вмудрився добавити в колекцію ще одне серце.
