***
Я уві сні вичитую слова
і рими мелодійні, досконалі.
А наяву п’яніє голова, –
як не розбити ці тремкі скрижалі?
***
Достигає маківка років,
усихає і немає зміни,
епітафій, і немає слів,
поки поховаємо дідів,
без яких немає України.
***
Себе не нав’язую. Боже, боронь.
В симпатіях – дуже постійний,
коли почуваю довіру долонь.
Якщо ви – у воду, то я – у вогонь.
Я з тими, кому я потрібний.
***
Звичайно, я – не херувим.
Моє ім’я іще зелене.
Колючий терен... Не святим
покину я свій отчий дім.
Я не розвіюся, як дим,
коли згадаєте про мене.
***
І не можу, але мушу сам
темряву розвіяти синам
і чекати зі свічею – раю.
Ось і все, що я робити маю.
Але, – ніж повірити словам
і давати соло солов'ям,
краще я себе переспіваю.
***
Коляд-коляд-колядин… Ну а далі? Забуваю.
Я із тисячі один, але менше не буває.
Коляд-коляд-колядин, – колядую я до неба.
Я на тисячу – один, але більше і не треба.
Класно, забираю!
З третім, який мені найбільше до душі, у мене маленька неув'язочка:
«Якщо ви – у воду, то я – у вогонь.
Я з тими, кому я потрібний.»
То це, як я тонутиму, то Ви стрибнете у вогонь мене спасати? В моїх мізках не вкладається, поясніть, коли Ваша ласка.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А це оксюморон по-теренівськи. Якщо Світлана Моренець, уміє плавати, як риба у воді, то цілком спокійно можна і у вогонь стрибати - потушить.
ще буде ранок, щезазоріє теплом, днями і добром, - і ліриччному героєві, і його коханій Україні, і, маймо надію, - кожному серцю доброму.
люблю такі речі! краса
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай, Боже, щоб читачі не розчаровувались у наших ЛГ.
Коляд-коляд-колядин, говорю я сам з собою.
Ти один, і я один, ну а разом ми обоє.
Коляд-коляд-колядин, колядую я до неба.
Ти один і я один, ну а більше і не треба.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В моїх мізках не вкладається, поясніть, коли Ваша ласка. 
