Ти не нап'єшся з чашки, що розбита
Дарма шукаєш блиск в моїх очах,
Ти все ж залишився в розвалинах корита,
А я - з соленим смаком на вустах.
Ні ворога, ні друга в нас немає,
Це все добряче слід запам'ятати.
Хто злом, а хто добром, та все ж навчає,
Життя уроки нам не прогуляти.
Кажуть, що ми живем, коли кохаєм,
І повним радості наш кожен день стає,
Коли в думках своїх когось плекаєм,
Як засинаєм і як сонечко встає.
Так легко взяти чашку і розбити
Й забути вмить, що так колись було,
А чашка кричить: "Жити, хочу жити,
Бо мертва я уже давним-давно".
