Побилися лампи, нуарні,
Між гілок загубились скелети.
Тобі хочеться днів безхмарних?
Я втомився від вас, естетів.
Короновані чи убиті,
Вільні діти постійних злетів.
Все одно вже на кого вити,
На священиків чи поетів.
Леденіють пропащі миті,
Спопеляють вогнем аскетів.
Якось важко дурному жити.
Між просвіти, в тугих тенетах.
Мелодійно, комусь на згадку
Залунає журба кларнета.
В мене навіть немає спадку,
Тут так тісно, на цій планеті.
