Я завжди усім казала
І у віршах написала,
Що авто всі не люблю,
Краще я пішком піду.
Що враз трапилось - не знаю,
Своє рішення міняю,
Бо сусід наш, Генерал,
В "Мерседес" мене узяв.
Ось сиджу я в "Мерседесі".
Літня жінка, поетесса.
Мабуть зовсім я у стресі -
В генеральськім "Мерседесі".
"Мерседес" летить так швидко,
Ось Гореничі вже видко.
Я машину покидаю,
Купувати тут щось маю.
Потім я саджусь в маршрутку,
Назад їдем ми не хутко.
Це ж не пара "Мерседесу"
Та й я зовсім не принцеса.
Як додому причвалала,
Чоловіку так сказала:
"Назріває в нас ексцес,
Бо я хочу "Мерседес"".
Чеше лисину Микола:
"Дай сказати мені слово-
Продамо квартиру, дачу
І курей усіх впридачу.
Купим ми тоді колеса
Від любого "Мерседеса".
Більше грошей в нас нема,
Тож вирішуй все сама.
Де ми житимо, кохана,
Як житла у нас нестане?
І скажу тобі я так:
Давай купим самокат!"
Ми по вулиці ганяєм,
"Мерседес" ось обганяєм -
О, яка чудова мить!
Ну той що, що він стоїть.
Знову я усім кажу
І у вірші напишу,
Що авто я не люблю,
Краще я пішком піду!
