Не цурайся, дівчино-голубко, мене!
Пожалій, приголуб бідака-сироту:
Збуджуй серце, буди – хай навік не засне,
Вийми пісню з душі, розжени темноту.
Не було мені втіх від людей, від життя,
Не заглянуло сонце у хату мою –
Вихри гнали-гули без кінця, без пуття,
Що аж долю гірку проклинав я свою...
Ой, так йшов – відійшов мені рік за рочком, –
А є щастя, ах, є на безпутній землі!
Щастя є у коханні, в змаганні зі злом –
Тож ходи, не втікай – душу, серце візьми!
Підем кроком сміливим удвох – ти і я –
Здужать горе-біду, неповагу і блуд,
Жить, любити й терпіть, ненаглядна моя,
За невільний свій край, за свій змучений люд!
Янка Купала
Да дзяўчынкі
Не цурайся, дзяўчынка-галубка, мяне!
Пажалей, прыгалуб бедака-сірату:
Збудзі сэрца, збудзі, – хай навек не засьне,
Дабудзь песьню з душы, разгані цемнату.
Не было мне пацех ад людзей, ад жыцьця,
Не заглянула сонца у хату маю, –
Віхры гналі-гулі без канца, без пуцьця,
Ажно долю паганую кляў я сваю...
Ой, так шоў – так сыходзіць мне год за гадком, –
А ёсьць шчасьце, ах, ёсьць на бяспутнай зямлі!
Гэта шчасьце ў каханьні, ў змаганьні са злом –
Дык хадзі ж, не ўцякай – душу, сэрца вазьмі!
Ты і я удваіх станем сьмелай ступой
Змагаць гора-бяду, паніжэньне і блуд,
Жыць, любіць і цярпець, ненаглядка, з табой
За нявольны свой край, за свой змучаны люд!
ID:
663927
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 04.05.2016 23:26:57
© дата внесення змiн: 06.09.2017 18:56:02
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
