Мамо, тато. Я ніколи не говорив вам цього, я не міг підібрати слів. Я не знав з чого почати. Я не говорив, що люблю, не говорив, що ви важливі для мене. Я злився на вас. Злися, коли ви відмовлялись розуміти мене, хоч і намагались. Злився, коли не міг зрозуміти вас. Злився, в моменти, коли ви не вірили мене, коли бажаючи захистити, чи нарозумити мене, казали: нічого не вийде. Я злився, бо не розумів цього. Злився, коли зрозумів, що мені було непотрібно ваше визнання. Злився, бо сварки з вами змушували стискатись моє серце, а вас старіти.
Але є одна річ, котру не змінити, хто б що не говорив. Ця річ банальна та проста, як світ. Ми – сім’я.
Тепер, проживши третину того, що прожили ви, я розумію наскільки я вдячний вам. Сказати в слух я не можу, не вмію, тож ці рядки спочатку побачить папір, а потім вже ви. Я вдячний за все. Я не ідеальний, і далеко не той син, котрого ви б хотіли бачити. Але я знаю, ви любите мене, а я люблю вас, хоч говоримо ми це рідко. Тільки словами всього не передати. Я вдячний вам за вкладені в мене зусилля, та за те добро, що ви мені передали. Я вдячний за твердість, та впертість, що генами передалась від вас. Я вдячний за готовність прийняти та підтримати мене в будь-який момент. Я вдячний вам за ваш приклад подружньої пари, що б між вами не відбувалось. Вдячний за турботу, вдячний за те, що в мене завжди є дім куди я можу прийти, хоч буваю рідко. Я вдячний, що в мене є ви.
Нехай, ми не говоримо цього одне одного, нехай не завжди ми знаходимо спільну мову, але нічого з цього не забере вас з мого серця. Дякую, що ви в мене є!
ID:
667477
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.05.2016 23:17:10
© дата внесення змiн: 21.05.2016 23:17:10
автор: Тост
Вкажіть причину вашої скарги
|
