Стара хатина на замку,
Давно ніхто тут не живе,
Я хоч і рідко та зайду,
Все, манить, туди щось мене.
Спускаюся по вулиці
Широкій, ген-ген донизу,
І бачу далеко в лузі,
Стару, рідну криниченьку.
У ній чаруюча вода,
Смачна, м`яка і прозора,
Бажаєш, візьмеш на уста,
То справжня, вже насолода.
У лузі, шовкова трава,
Висока, дістає колін,
Сьогодні, радий прийшов я.
Вклонитись,дуже хочу їй.
Згадаю, як ми дітлахи,
Весь час босоніж, веселі,
Всі гралися у хованки,
Несили воду в оселі.
А поруч із лугом вже й гай,
Дерева листяні ростуть,
Казково, справжній диво – рай,
Як весна, всі квіти цвітуть.
Уже, де й взявся барвінок,
Стелився, він при дорозі,
Туди, як далі під кленок,
Розквітли лісові рожі.
Краса – чарівна природа,
До себе, всіх зазивала,
Щоднини гралась дітвора,
Весела бігла до ставка.
Так хочеться прийти сюди,
Відчути дитинство й той смак
Напитись чистої води,
Жаль час летить, швидке тік- так.
20.05.2016р
ID:
667739
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.05.2016 07:03:51
© дата внесення змiн: 15.04.2024 06:45:32
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
