Маленька дівчинка мила
в душі у дорослої жінки,
чекає на слушну мить, чи на ще один шанс -
як пташка розправити крила,
рахуючи неба відтінки,
з\'єднати минуле з майбутнім знайшовши баланс.
Маленька дівчинка знає,
як важко буває спинитись,
та вчинки дорослої жінки шокують не раз.
Маленька усе відчуває,
боїться вона залишитись
далеко в минулому, спогадом, парою фраз.
Сумні та заплакані очі,
ховає маленька в долонях,
доросла ж, тим часом, крокує вперед без жалю.
І навіть недоспані ночі,
та біль надокучливий в скронях,
не змушують більш відчувати й казати \"люблю\".
Минають роки за роками,
як завжди йде осінь за літом,
доросла втрачає наївність та віру в дива.
Та часом буває думками,
мандруючи внутрішнім світом,
вона відчуває - маленька ще досі жива.
Дякую за екскурсію до внутрішнього світу жінки 
. Саме так я його і уявляв 
. Ну, може ще з деякими подробицяии 
Завжди Вам раді 
