Люблю тендітний запах матіоли,
коли зоря вечірня душу мені гріє,
коли шалений вітер десь у полі,
колосся пишне подихом леліє.
Коли ранішнє сонце
гай цілує,
а верби тихо шепчуть щось,
і в травах,
там соловей сидить,
сьогодні,
він щебетав про щось.
По барвах,
із неба в землю скотиться краплинка,
а ти у далині по-під горою,
чекатиме тебе твоя хвилинка
і пахнутиме свіжой осокою.
Тоді ж й знайдеш мене мій друже,
в росі вечірній,
може в вітра шумі,
чекатиму тебе я дуже,
лишень хай тільки так навіки буде.
