І пройде день,а дальше рік,а там і сиве поле,
зійшла зоря,і впала десь,в думок безкрає море.
І ніч прийшла,заснуло все ,тай пізно було прощатись,
якщо вже йти,то тільки так,щоб зовсім не обертатись.
І біль прийшла,а може - страх,давно опущені руки,
в душі одна,чи навіть сам?прирік себе на муки.
Чия вина?невинний хто?нікому не розгадати,
серця ясні,чи просто ні,не вміли щиро кохати..
І падав дощ, хотів він лиш,змочити брехнею повіки ,
а треба щоб ,рука в руці,і разом усюди навіки.
А день за днем,горить вогнем,розпалене вічне кохання,
було воно?чи може вже,згоріло,дотліло, бажання..
І ми були ,й не було нас,десь там,в самотньому світі,
зійшлись серця,і згаснули, в любові чорному цвіті.
Настав і час, згадали всі,цілунки пустими вустами,
Що були десь,й не будуть вже,поруч,ніколи вже з нами......
ID:
670606
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.06.2016 13:49:24
© дата внесення змiн: 06.06.2016 13:55:05
автор: Душа ночі
Вкажіть причину вашої скарги
|
