Небо почало дощити по вересневому,
В маленькій країні, де ми колись прожили
Стільки ночей під однією стелею.
Стільки розмов.
Милий.
Де кожного ранку вставали з одного ліжка,
Пили настої з засушених літніх квітів.
В нас була одна на двох чорно-біла кішка,
А потім були і діти.
В нас було на двох по одному квитку і паспорту.
Одні ключі від вхідних дверей до квартири.
І було нам все настільки просто і напросто.
В нас були крила...
Небо дощить, ніби глибокої осені,
Зорі за мороком сірим блідо-красиві.
Осінь прийшла непомітно і грається косами,
Які тепер сиві-сиві.