Лечу стрімголов у безодню кохання,
І холодно, й гаряче в обіймах Твоїх,
Солодким цілунком вуста наші спраглі
Злились воєдино. Немовби на гріх
Напилась любові-дурману із чаші,
На смак не отрута, та біль виклика,
У серці тремтить щось неначе гадюка,
Та ні, це любов, солодка й терпка.
Аби від кохання не втратити сором,
Бо так полонило, в мені проросло…
Не в силах тримати в собі це затвором
Лечу у безодню, немовби на зло…
02.07.2016р.
