Українська казка покладена мною в рими
ЯК ЛИСИЦЯ ТА КОБИЛА ВОВКА ПЕРЕХИТРИЛИ
Підкралася старість до вовка,
Вже ноги його не годують.
І звірі уже не бояться,
З старого вовчари глузують.
Капуста йому не смакує,
А здобич уже не здогнати.
Що має робити вовчисько,
Лягти під ялинку й вмирати.
Аж раптом побачив лисицю,
Кудись поспішала руденька.
Вовк їй приказав зупиниться:
"Я з'їм вас, - сказав, - ви - пухкенька".
"Не їж мене вовчику-брате.
Я буду тобі танцювати,
А потім тобі заспіваю,
По цім можеш шкірку здійняти".
Лисичка хитренькою була,
Пісень вона знала багато.
Руденька співала так довго
Й зуміла вовчиська приспати.
Хропів вовчуган, аж до ранку.
Рижулька давно вже чкурнула.
Нужда вовка зранку ще дужче,
Як доленька зла притиснула.
"Ну, нащо мені той концертик!?
- Аж скрикнув уголос сірома, -
Лисичка була, як десертик!"
Й схопила вовчиська судома.
Ні жити, ні вмерти старому.
А голод - не тітка рідненька.
На зуб вже узяв був солому,
Та сплюнув, була несмачненька.
І тут з лісу вийшла кобила...
Вовк скрикнув: примара примара.
Протер, навіть, лапою очі...
Кобила прекрасна стояла.
"Я з'їм вас... я з'їм вас швиденько,
Ви, мабуть, така є смачненька!"
"То й їжте, мене мій мосьпане,
Я буду лиш цьому раденька.
Лем, гляньте на моє копито,
На ньому, що пише - читайте.
Це буде для вас знаменито!
А потім ви мною снідайте."
І ногу кобила підняла,
Піднесла до вовчого ока.
А потім щосили влупила...
Й іржала кобила жорстока.
А потім, немов, повітруля
Галопом кудись полетіла.
А вовка ще довго по тому
Душа, а не рана боліла.
"Ну, нащо мені було треба
Читати листа на копиті!?
Я, навіть, не вмію два слова
Докупи у книжці зложити."
Не варто, ой було не варто...
Кобила його чуть не вбила.
Життя видає такі жарти...
Цікавість вовчиська згубила.
Оксана Максимишин-Корабель
8 липня 2016
Portugal
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, тоді б вам у цьому ж словнику потрібно було прочитати, що означає слово приказ, перш ніж робити недоречні зауваження. Читайте словники, друже і не тільки словники. Збагачуйте свою мову.
Жаль бідного старого вовка Старість - не радість.Більш-менш гарно написано,але б не завадило цей твір ще добряче "прополоскотати".
"Їй вовк НАКАЗАВ зупинитись" і т.д.Удачі!
ОксМаксКорабель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що прочитали, пане Михайле. Я все вірно написала. Працюю давно зі словником. А от вам би не завадило прочитати академічний словник і дізнатися, що означає слово НАКАЗ. http://sum.in.ua/s/nakazaty
Старість - не радість.Більш-менш гарно написано,але б не завадило цей твір ще добряче "прополоскотати".
