Злетіли сполохані птахи у небо,
Лишили обжиті домівки свої.
Злетіли й кружляють – сховатись десь треба?
Уникнути жал металевих роїв.
Сполохані птахи, задимленим небом,
Від вибухів линуть подальше гріха,
Війна між людей хазяює ганебно
І їх зачепила також не злегка.
Злетіли… Злетіли... Злетіли у небо,
У зграї лелек, голубів й солов’їв.
Між них світлий ангел з’явився усе ж бо
І стрімко собою до світла повів.
Десь сядуть…Та змостять гніздо між посіву,
І діток-малят жовторотих знайдуть…
І в музику нову – властивим заспівом,
Нехай резонансно, життєво ввійдуть.
