Ну і нехай, нехай усе так дивно,
Нехай я не подобаюсь тобі,
Та моє серце стукає надривно
Й метелики померли в животі.
Я знаю, ти не думаєш про мене,
Та я не буду в тебе вимагать.
Ніяке почуття шалене
Не може мозок мій скувать.
Та хай там що я відчуваю,
Не дам затьмарить почуттям
Здоровий глузд, який я маю,
Ще ненаповнений сміттям.
А ти живи собі спокійно
І спокій дай уже нарешті,
Бо, знаєш, важко так постійно.
Тепер вже дії при арешті.
Тепер усе вже під арештом:
Всі погляди, слова та вчинки.
Із кожним вчинком твоїм, жестом
краплинки щирості стають льодинки.