***
Серця молитви і долі неписані істини
Чи то до злету, чи до божевілля за крок –
В світ закуточків душі – потаємний місток
Над посивілої мудрості водами чистими.
Слово крилате купаючи в плесі прозорому,
Сяє поезії в небі безсонна зоря,
Строфами влучними гріючи думку здаля,
В зміст оселяючись віри і правди основами.
Ніч з підвіконня вітрами роздмухує літери
Словом пророслі у серця шорсткавий папір…
Хочеш – збирай їх, а хочеш – ні слову не вір,
Що розквітає любові у вічності квітами.
