Осінні вже звучать симфонії…
Та літо пише власний тестамент*.
І дивовижа у гармонії:
В плодах ожини синяви пігмент.
В прижовклих травах, що нескошені,
У бджіл – де медом пахнуть стільники.
Усе довкіл узором осені:
Дерева, і кущі, і квітники…
В сорочках вишиванках у калин,
Де ягоди червоні – як рубін.
Намистами наряджених шипшин,
І навіть в терну, й глоду зі сторін.
У шепотінні вітру для дубів,
Про те: З яким гостинцем серпень йде
В свати? Чи будуть страви із грибів?
Чи тільки гарбуза, та, покладе?
тестамент*- заповіт.
