Та ти якась, ледь-ледь, не та.
Ти, то з небес або ж земна,
А може, ти не розумієш,
А може, ти мовчать… воліє.
Чи позабула ти слова,
Питалась долі, тільки та...
Забула мову слов'їну
Лиш мовчки… поштовхи у спину.
Казали зорі, все пройде
Дай трохи часу, промайне
І біль і сум, мовчання в ночі.
Ще приласкають тебе очі.
Ще з губ злетять слова твої,
Що ти кохаєш. Як у сні.
Як у вi снi ширяють крила,
Що не земна, з небес та сила.
Та сила, що кохання щире,
Собою напува щосили.
Та ледь вiдшукую слова,
Що ти… небесно наземна.
