Cутінки тихо співають мені колискову ,
Так заспокійливо-ніжно, немов немовляті.
Сил не знайти, щоби просто промовити слово,
Кисень зі смаком меліси і присмаком м’яти.
Хочеться просто сидіти, примруживши очі,
Слухати серця биття, п’ючи з цитрусом чай.
Душу відкривши на зустріч фантазіям ночі,
Знайду в ілюзіях свій, весь заквітчаний, рай.
Може вже завтра на землю прийде інший ранок?
Тихий, спокійний, де люди бувають людьми…
…Світу не довгий вже вік, нас усіх наостанок,
Скине із лав своїх, грюкнувши ще й ворітьми.
Але не буду про все це. У тиші вечірній
Віриться в краще майбутнє, у рай на землі.
Стрілки годинника в вальсі кружляють манірно,
Зорі по небі пливуть, наче ті кораблі…
24.09.16.
